Україні пропонують хибні доктрини. Відповідь голові ради НБУ

Україні пропонують хибні доктрини. Відповідь голові ради НБУ

З макроекономічної точки зору школа «прагматизму-дирижизму» не являється школою неокейнсіанства
Проголошення головою ради НБУ політики економічного прагматизму являється квінтесенцією української школи економічної думки «прагматизм-дирижизм», яка цього року почала масоване пропагування свого бачення розвитку економіки і державної економічної політики через незалежні один від одного аналітичні центри. Ця школа переймає традицію з російської школи «прагматизму-дирижизму», чиїм провідником являється Сергій Глазьєв. Підґрунтя цієї доктрини являється помилковим по кількох ключових макроекономічних та монетарних позиціях. Через це вона не являється новою в смислі прогресивності, це – консервація старого.

Наприкінці листопада примітними були вступне слово новообраного Голови Ради НБУ Богдана Данилишина та його численні виступи та інтерв’ю ЗМІ. Зокрема, він закликав до проведення «політики економічного прагматизму», в рамках якої «стартовим пунктом політики економічного зростання» повинне бути «збільшення інвестицій в основний капітал» через «точкові неокейнсіанські методи (…) наприклад, проведення продуктивної емісії».

Ця позиція істотно віддзеркалює ідеї з документу «Політика економічного прагматизму» Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД), очільником якого являється колишній урядовець Анатолій Максюта. Крім того, схожі акценти є в доповіді «Політика монетарного розширення на підтримку зростання та розвитку» від Центром Разумкова. Її акценти: «інвестиції» через «продуктивну емісію» та «наповнення економіки «живими» грошима».

Вищезгадані публікації ідеологійно дуже близькі до групи експертів, що сформували Стратегію розвитку банківської системи 2016-20 рр., обговорення та просування якої здійснювалося в Комітеті Верховної Ради з питань фінансової політики та банківської діяльності.

Аналіз цих документів, думок та риторики пана Данилишина, Максюти та інших авторів документів від Центру Разумкова та Комітету ВР говорить, що вони являються прибічниками економічної школи або доктрини «прагматизму-дирижизму». Вона культивувалася досить довгий час і пустила глибоке коріння. Так, академік НАНУ Валерій Гєєц в одному з інтерв’ю сказав, що найбільший вплив на його світогляд зараз має «економічна школа економічного прагматизму». Вищенаведені документи містять здебільшого посилання на російськомовні академічні роботи та власне російські джерела: зокрема, ідеї «фінансового форсажу» Російської академії наук. Якщо ж зануритися в інформаційний простір РФ, де відбувається досить запекла та відверта дискусія щодо економічного розвитку, стає зрозуміло, що доктрина «прагматизму-дирижизму» в РФ є досить укоріненою. А її флагманом являється Сергій Глазьєв, донедавна почесний член НАНУ.

Але врешті-решт, суто з макроекономічної точки зору школа «прагматизму-дирижизму» ні від її українського осередка, ні від її російської колиски не являється школою неокейнкіанства, до ідей якого закликає звернутися голова ради НБУ.

В чому нюанс такої риторики: з одного боку тези про «прагматизм«, «фінансовий форсаж» через «продуктивну емісію«, а з іншого «неокейнсіанство«?

Голова ради НБУ та його однодумці в свої документах звертаються до досвіду країн Заходу та Азії, де центральні банки країн ще з кризи 2008 року здійснюють екстраординарні заходи, як вони трактують, «емісію грошей» задля «відновлення економік», і це не спричинило інфляції. Водночас, вони упускають той момент, що донедавна такі процеси в монетарній сфері відбувалися на фоні погодження між політиками, що у фіскальній сфері здійснювалась так звана «консолідація» (зменшення дефіциту та державного боргу). Але тільки цього року на Заході та в Азії вже визнали, одними лише екстраординарними заходами монетарної політики економіку не «запустити» — тому Brexit та Трамп являються скоріше закономірностями, ніж випадковістю. Через це почалися зсуви в економічній політиці щодо більш дієвого використання бюджетних видатків. Наприклад, зраз є політичний консенсус про збільшення державних витрат на будівництво або оновлення інфраструктури.

У нас же ідеологи доктрини «прагматизму-дирижизму» висмикують з цієї історії лише монетарну частину з досить спрощеним розумінням щодо «емісії грошей» і упускають фіскальну сторону. І водночас їх риторика про потребу «фінансового форсажу» прикривається тезою про «неокейнсіанство», що виглядає як жонглювання термінами.

Чому доктрина «прагматизму-дирижизму» базується на хибному грунті?

Перше, в документах цієї доктрини я не зустрічав відповідного рівня занепокоєння, як його собі його уявляю, щодо навантаження державного та недержавний секторів економіки боргами в іноземній валюті. Навпаки, їх доктрина — це створення квазі-суверенних суб’єктів господарювання, на зобов’язання яких поширюється державна гарантія перед кредиторами, як внутрішніми так і зовнішніми.

Друге, документи доктрини та виступи її авторів в медіа вказують, що повернення до фіксованого курсу являється найбільш вірогідним. Таким чином, це означає заперечення в найближчій перспективі переходу до режиму плаваючого обмінного курсу.

Третє, неокейнсіанство, рівно як і монетаризм та інші головні течії економічної думки, прогледіло велику фінансову кризу 2008 року. Є відомий вислів голови Банку Англії, що економічні доктрини, на яких формувалась економічна політика країн Великої 20 (G20), здебільшого проігнорували інтелектуальну спадщину Кейнса.

Четверте, доктрина «прагматизму-дирижизму» в багатьох проявах слідує так званій теорії кредитних ресурсів (більш відома вона за англійською назвою «Loanable funds theory»), яка домінує в суспільній уяві про гроші як в Україні так за її межами і до якої Кейнс не має відношення. Серед економістів вона має широке коло послідовників як серед прагматиків-дирижистів та й серед монетаристів з неокейнсіанцями.

Коротко – це така логіка монетарної економіки, коли вважається, що для кредиту потрібні або заощадження, або гроші, або «емісія «живих» грошей»; що грошовий мультиплікатор, співвідношення грошової маси до грошової бази, є стійким. В реальності, грошовий мультиплікатор не працює. Резервні гроші (більш простою мовою: ліквідність або «живі» гроші) не фінансують кредити, вони використовуються банками виключно для розрахунків та виконання нормативу обов’язкового резервування. Отже, кредит не залежить від кількості резервних грошей у банківський системі, він радше являється функцією запиту на кредит з боку небанківського сектору, який в свою чергу виникає завдяки зростанню внутрішнього агрегованого попиту.

П’яте, ідеологи «прагматизму-дирижизму» мають посилений фокус на монетарній сфері та уникають розгорнутих дискусії щодо функції уряду, державного бюджету в економіці. Це натякає, що їх позиція в дійсності являється аналогічною до класичного ліберального підходу, а саме — першочергова увага на податкових преференціях, мінімізації дефіциту до відносно збалансованого бюджету. Це суттєва прогалина в їх розумінні макроекономіки: розмежування операцій в економіці на власні та іноземні гроші має значення.

Шосте, фокус доктрини на збільшення інвестицій в основні засоби залишатиме внутрішній агрегований попит без відповідної уваги, тобто підтримки.

Сьоме, ця доктрина передбачає дерегуляцію банківського сектору в найгіршому розумінні цього слова — з толерантним відношенням до кредитування пов’язаних осіб, якості активів, капіталізації банків. Тобто заперечує сьогоднішні досягнення в оздоровленні банківського сектору.

Усі разом ці фактори формують помилковий грунт цієї доктрини. Адже це формує сталі протиріччя в економіці.

Показово, що на початку цього року аналітичний центр ІСЕД, розробник «Політики економічного прагматизму», зробив найбільш песимістичний прогноз реального ВВП на 2016-й рік серед інших макроекономістів (див. малюнок).

Малюнок 1. Прогнози зміни реального ВВП на 2016 рік станом на 1 березня 2016 року.

Їх припущення вказували на падіння на 2.3%. По факту цього року буде зростання на рівні 1.5-1.6%. Враховуючи все, що було сказано вище з критики доктрини «прагматизму-дирижизму», можливо, цей прогноз має певний символізм.

 

Источник.



 

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий