Депутати знову відклали рішення про податок на виведений капітал замість податку на прибуток. Чому це погано?
Поки країна живе в реальності, де кожний долар запозичень сприймається як ковток свіжого повітря, необхідний для виживання, українські олігархи продовжують збагачуватися, виводячи мільярди доларів в офшорні зони.
Головна проблема — в існуючій системі оподаткування прибутку. Однак депутати не поспішають її вирішувати – введення податку на виведений капітал знову відклали.
Чому це нашкодить українській економіці ледь не гірше, аніж провал у перемовинах з МВФ?
Податок на прибуток: годівниця для багатих
Але держава сама – й доволі давно – створила умови для цього. Підприємцям, особливо крупним, комфортно працюється без будь-яких податків. Кожне достатньо велике підприємство з мільярдними оборотами може збагачувати своїх власників, де-факто отримуючи прибуток, проте не платити податку на прибуток, де-юре показуючи збиток.
Для оподаткування прибутку компанії розраховують розмір доходів і витрат. Проте кожна з цих категорій розраховується на підставі нормативів та певних правил, якими дуже часто зловживають. При цьому, система побудована таким чином, що виплата дивідендів — тобто кінцевого прибутку підприємства, який воно приносить своїм власникам — може відбуватися навіть, якщо за звітний період ніякого прибутку отримано не було. Надалі ці дивіденди, виведені за однією з популярних схем, просто осідають на рахунках у офшорних юрисдикціях.
Звичайно, система класичного оподаткування прибутку діє в багатьох країнах світу. Проте далеко не в кожній країні вона поєднується з такою ж низькою ефективністю роботи державних інститутів. Загалом, висока здатність податкових органів до корупції призводить до того, що мільярдні порушення не помічаються, у той час як малий та середній бізнес відчуває на собі всі недоліки та жорстокість законодавства.
Що дає податок на виведений капітал
Для малого та середнього бізнесу значно спрощуються правила гри: вони стають прості та зрозуміли, а можливість податкових органів зловживати законодавством мінімізується.
Більше того, податок на виведений капітал стимулюватиме розвиток українських компаній. І не лише малих та середніх, але й великих. Зазвичай, промислові гіганти, не відчуваючи жодної конкуренції, втрачають будь-які стимули для якісного розвитку. Їхня матеріальна база застаріла, а виробництво неефективне. Їхня продукція за таких умов має низьку конкурентну здатність на світових ринках та експортується лише до країн СНД та Африки.
Оподаткування розподіленого прибутку стимулюватиме промислових гігантів вкладати у власне виробництво не лише тому, що це зменшить розмір податку, але й тому, що новим податком запроваджуються більш конкурентні правила гри, за яких олігархійний бізнес дуже просто може втратити своє монопольне становище, якщо не почне вдосконалюватися.
У пошуках компромісу
У таких умовах досить загрозливо звучить пропозиція Мінфіну запровадити податок на виведений капітал лише для малих та середніх підприємств. Такий крок майже повністю нівелює позитивний ефект від нової моделі. Він залишає багатомільярдні дірки, через які зароблені в Україні доходи великим бізнесом осідають в офшорах. Крім того, така модель надає можливість великим компаніям подрібнюватися та роками ухилятися від сплати податку на прибуток.
Так, можливо таким чином покращаться умови ведення бізнесу для малих та середніх підприємств, проте без конкурентних стимулів для великих компаній український ринок не демонополізується, а державна казна від цього лише програє.
Повноцінне запровадження податку на виведений капітал — це реальна альтернатива програмі МВФ, кошти від якої підуть не лише на виплату боргів, але й на розвиток економіки та створення конкурентоспроможного ринку. Про це вже не перший рік говорить майже весь вітчизняний бізнес. Більш того – бізнес пішов на безпрецедентний крок та запропонував владі гарантії – законодавчо зафіксувати на перші два роки гарантований платіж по ПнВК у розмірі не менш ніж 50% від сплаченого податку на прибуток 2018 року.
Однак влада все ще пропонує бізнесу зачекати на результати перемовин з міжнародними кредиторами та «політичну волю».
Олександр Чумак