Криза від Ердогана та Путіна: як вплине на гривню обвал ліри та рубля

Криза від Ердогана та Путіна: як вплине на гривню обвал ліри та рубля

Вже стало традицією, що серпень-вересень несуть сюрпризи для світової економіки. В 1998 році відбувся дефолт у Російській Федерації, в 2008 році – гучне банкрутство Lehman Brothers.

Тому досить гучна криза в Туреччині та одночасний обвал російського рубля у Москві в 2018 році напружили аналітиків, які вірять у циклічність економіки.

Дійсно, турбулентність у сегменті ринків, що розвиваються, просто-таки шалена, тому вірогідність повторення глобальної фінансової кризи з десятирічним циклом на цих ринках цілком можлива.

Поганий приклад від Ердогана

Ключовим винуватцем трагедії в Туреччині став її президент Реджеп Таїп Ердоган. Він досить жваво втручався в дії Центрального банку Туреччини, вимагаючи від нього не змінювати відсоткову ставку, яка з 2010 року не перевищувала 10% і тривалий час знаходилась на рівні 8%.

Фактично центробанк перегрів власну економіку за рахунок стимулювання кредитування в лірі. Розплачуватися за таке «постійне зростання» довелося вже в першій половині 2018 року.

Спочатку турки відчули значний інфляційний сплеск, коли деякі продукти харчування на ринках подорожчали приблизно удвічі, а офіційний темп інфляції в річному обчисленні зріс до 15,9%. Відповідна тенденція найбільше вдарила по найбідніших верствах населення, а в народі таку інфляцію прозвали «картопляною кризою».

За липень інфляційні аспекти поступово змістилися до девальвації, оскільки центробанк вже не зміг стримати навалу бажаючих вийти у валюту за рахунок власних інтервенцій. За півроку валютна частина золотовалютних резервів Центрального банку Туреччини скоротилась на 10 млрд доларів, але де-факто на підтримку ліри було витрачено більше. Втім, підтримка була нерезультативною, оскільки на торгах 10 та 13 серпня ліра двічі пробивала позначку в 7,0/$.

Але справжня трагедія в Туреччині розгорнеться в банківському секторі.

Цей бізнес-сегмент отримав подвійний удар. Спершу тим позичальникам, які брали кредити в лірах, банки збільшили ставки з 14-15% до 25-30%, а потім, коли ліра перетнула межу в 7,0, прийшла черга хвилюватись валютним позичальникам, оскільки за останні 12 місяців курс долара до ліри зріс майже в два рази.

Так, звичайно, готельний бізнес та туристична галузь, які прив’язані до виручки в доларах, житимуть, але відсоток дефолтів у країні збільшиться.

Нічого кращого, аніж звинуватити США у власній економічній кризі та закликати населення здавати долари і продавати золото, влада Туреччини не винайшла. Проте, виходячи на публічний конфлікт зі США, Туреччина фактично відрізала собі шлях до підтримки західного світу, включаючи МВФ.

Росія готується до тяжких часів

У п’ятницю 10 серпня російській рубль торгувався біля позначки 68,18 рубля за долар, а вже в понеділок 13 серпня на торгах було пробито позначку в 69 рублів. На готівковому ринку рубль за тиждень упав майже на 10%.

Фактично знецінення рубля було викликане публікацією Білим домом проекту нових санкцій проти РФ, в яких вже заборонялись операції з російськими державними цінними паперами.

Іронія долі полягає в тому, що стабільність у Росії протягом останніх 5-6 місяців трималась виключно на зростанні цін на нафту, а її ринок виявився абсолютно не підготовленим до зростання ставки ФРС, ставки Банку Англії і ставок на розвинутих ринках.

Зараз ключова ставка ЦБ РФ становить 7,25%, але не таким цікавим є її розмір, скільки той факт, що з березня 2017 року центробанк РФ ігнорував сигнали ФРС та Банку Англії про завершення епохи дешевих грошей і, систематично знижуючи ставку, збив її з 9,75% до 7,25%. Відчувається, що до цього аномального руху ставки доклала руку і політична влада, яка є зацікавленою в пожвавленні економічного зростання.

Ринок добре витримував це «плювання проти вітру», поки в травні-червні нафта коливалась на цінових максимумах 74-75 доларів за барель, але після зниження ціни до 71 долара і публікації нових санкцій США, що можуть набути чинності, поведінка ЦБ РФ зі зниження ставки всупереч світовим тенденціям виглядала нахабною і нелогічною.

Після того як у Білому домі натякнули на розширення санкцій, нерезиденти почали тікати з російських держпаперів, які можуть потрапити під санкції.

З жовтня минулого року до липня цього року частка нерезидентів на ринку російських держпаперів впала на 33,2%, до 28,2%. Станом на 1 липня нерезидентам належало цих паперів приблизно на $30 млрд.

Теоретично відтік капіталу міг бути погашений інтервенцією центробанку. Втім, поки що ЦБ РФ не поспішає витрачати золотовалютні резерви, а сукупний відтік капіталу з цієї країни за перше півріччя склав $17,3 млрд, збільшившись на 20%.

Швидше за все, відсутність поспіху з інтервенціями з боку ЦБ РФ означає, що монетарна влада Росії прогнозує більш тяжкі часи.

Що від того Україні?

Думаю, що глобальна криза в нашому регіоні почнеться тільки в тому разі, якщо РФ та Туреччина одночасно збільшуватимуть ескалацію конфлікту зі США.

Перш за все, слабким місцем регіону залишається Туреччина. Епіцентр можливої кризи знаходиться в її банківському секторі, якому іноземні банки позичили більше $100 млрд. Золотовалютних резервів вистачить, щоб покрити панічний відтік капіталів нерезидентів. Але коли «криза Ердогана» буде конвертована вже в кризу проблемних позичальників, то центробанк буде атакований не тільки нерезидентами, але й Мінфіном Туреччини, який напевно захоче врятувати якісь банки.

На жаль, Туреччина є не тільки нашим сусідом, але й торговельним партнером, як, зрештою, і РФ. Разом ці дві країни, за офіційними даними, займають близько 15% українського експорту.

Але тут слід враховувати впливовість Туреччини в регіоні і той факт, що частина експорту в РФ з України приховується і йде через офшори, в тому числі й з податкових міркувань. Тому я оцінюю загальну частку цих країн у нашому експорті на рівні приблизно 20-25%.

Девальвація турецької та російської валют означатиме, що наш експорт там буде дорожчати і користуватись меншим попитом.
Негативний ефект від девальвації турецької ліри було підсилено й санкціями США проти турецьких металургів. Тепер той сталевий прокат, що йшов до США, частково буде продаватись за зниженими цінами в чорноморському та середземноморському регіонах. А це вже вплине на ціни і на наш сталепрокат.
Виходом зі ситуації являється поступова девальвація гривні, для синхронізації вартості нашого експорту з докризовими цінами. Чи є цьому альтернатива? Лише угода з МВФ.

Майбутні домовленості з валютним фондом значною мірою нівелюють негативний ефект від криз в РФ та Туреччині. Але навіть у такій ситуації НБУ не варто опускати курс долара до гривні нижче 27,0 грн/$.

 

Віталій Шапран

 

 

Источник.


 

Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий